Tember Blanche - Зграя

І не злічити те, що промайнуло
Й мене навіть не торкнуло
Я знаю, як схопити
Те, що вже давно з тобою
І не стать при цьом святою!
Чи обирати, що хочуть вони
Відплисти, бо є свої човни
Марнувати життя або вклинитись в бійку уже, адже
Не знаєш, не знаєш
Як не буть у зграї й хто тебе сховає
Від твого ж: "Мовчіть, живу як відчуваю!"
Бачив Бог, як ми хотіли буть щасливими на цій землі
А от змогли чи ні?
Мене сон не бере
Коли думаю, що тре
Аби стати, ким хотіла
Мож, до біса й полетіла?
Мене сон не бере
Коли думаю, що тре
Аби стати, ким хотів
Зграю кинув й полетів
Я пам'ятаю гамір за стіною
І сонце над головою
Мені кортіло стати сильною без бою
Я була слабкою
Ти віриш чи ні?
Мрія твоя на згрубілому тлі
На Гімалайській височині
Якщо ти чека аби сумнів зотлів
Зграя також чекає
Коли приходить – людей не питає
Хто же їй скаже, що тебе немає?
Ти, звичайно
Не знаєш, не знаєш
Як не буть у зграї й хто тебе сховає
Від твого ж: "Мовчіть, живу як відчуваю!"
Бачив бог, як ми хотіли буть щасливими на цій землі
На цій землі... А от змогли чи ні?
Не знаєш, не знаєш
Як не буть у зграї й хто тебе сховає
Від твого ж: "Мовчіть, живу як відчуваю!"
Бачив бог, як ми хотіли буть щасливими на цій землі
А от змогли чи ні, а?
Мене сон не бере
Коли думаю, що тре
Аби стати, ким хотіла
Мож, до біса й полетіла?
Мене сон не бере
Коли думаю, що тре
Аби стати, ким хотів
Зграю кинув й полетів!
Не знаєш, не знаєш
Як не буть у зграї
Аби стати, ким хотіла
Мож, до біса й полетіла?
Не знаєш, не знаєш
Як не буть у зграї
Аби стати, ким хотів
Зграю кинув й полетів