IVAN LIULENOV - ІКОНА

Вона ікона. Я - ніколи.
Не зможу бачити знову
Її голою. В голову…
Думки про неї по колу.

Нікому! Не відкриває,
двері додому
Ти спробуй любить, хоч знаєш,
Що ми просто знайомі.

уууу.
Просто знайомі.

Підійшов до неї близько. А
Між нами пролетіла блискавка.
У мене підійнявся тиск і я
Їду ще ближче і заліз в капкан.

Повільно вже рука на її поясниці
Краще вона в руках ніж якась там синиця,
а в моїх думках нісенітниця
Дай мені хоч знак - як тут зупиниться?

Дай мені… дай мені піти!
Але промінь від луни намалював інтим.
Але з ним зникла ти. В темноті

Вона ікона. Я - ніколи.
Не зможу бачити знову
Її голою. В голову…
Думки про неї по колу.

Нікому! Не відкриває,
двері додому
Ти спробуй любить, хоч знаєш,
Що ми просто знайомі.

уууу.

Я Адам. Ти моє - Яблуко
Заблукав.
В темряві.
Відпусти.
На губах.
Та мій кайф.
просто знай.

Вона ікона. Я - ніколи.
Не зможу бачити знову
Її голою. В голову…
Думки про неї по колу.

Нікому! Не відкриває,
двері додому
Ти спробуй любить, хоч знаєш,
Що ми просто знайомі.

уууу.
Просто знайомі.
Весь текст Закрити