Структура Щастя - Амбівалентний

Я знайду іще причину,
Щоб в тебе закохатися.
Готова я віддавати все.

Наївна як дитина.
Чи буде так навічно,
Чи безсердечно знищиш?

Я не будую планів через відкриті рани,
Але так гріє знати, що наші плани парні.

Ти робиш романтичною, коли дотичні плічми.
Ти робиш романтичною, кожну мою пісню.

Моя любов не знає меж.
Відстань між нами, як резинка,
І вона притягує нас одне до одного.
Проте колись вона розірветься,
І я загублю себе в своїх світах…
Чи твоїх світах…
Наших світів і не існувало насправді,
Але я до кінця буду вірити в їх майбутнє.

Я кохаю тебе.
Розумію, коли часто це кажу,
Це може втрачати цінність для тебе,
Але ми поети,
А для поетів слова дуже багато важать.

Нагадування для себе:
Я знаю, що в результаті я можу бути покинутою.
Колись все буде зруйноване.

Просто дай знати, що кохаєш мене.
Скажи пошепки.
Ти ж знаєш, що це може мене врятувати.

Здається, моя поведінка почала тебе відштовхувати,
Ти більше не кохаєш мене як раніше.
Огидне відчуття самотності переслідує мене,
Воно неначе сотнями іклами впивається в мою шкіру
І змушує кричати вголос.

Багато слів — тиранія.
Мовчання — також тиранія.
Що не буде тиранією для тебе? Весь текст Закрити