Всюдисвоя - Свій тил

Я не глуха, я чую, коли говорять в спину
І чесно кажучи, я довго відчувала провину
За те, що я далеко, що я не вдома
Ну-ну, всі справжні патріоти живуть закордоном
Ти знаєш, я вже не гніваюсь і не страждаю
Я просто звикла, що далеко від рідного краю
Колись це було так боляче і так гірко
Здавалось, виходу немає з золотої клітки
І не було змісту, і не було сили
Щоб піднятись з ліжка. Молода людина
Лежить і не хоче нічого, така туга
Ностальгія - їй Богу, то страшна недуга
Мені шкода, що так багато тепер розуміють
Як рідні стіни і повітря на людину діють
Як можна жити в краю гарному, проте чужому
І понад усе, просто хотіти додому

В кожного свій тил в кожного своя зброя
Я із шафи-комори насипаю словом
В кожного свій хрест, в кожного своя дорога
Кожному своя над собою перемога

А хто дивився збоку - говорив нетерпляче
Живе в Америці, і через це плаче?!
Додому хоче? Ой, оце дилема!
Купи квиток, дівчинко, мені б твої проблеми!
Але життя так склалось, я не знайшла сили
Плюнути на все і помчати додому щосили
Нарешті зрозуміла, що можу служити
Немає значення де я, просто треба робити
Дорослішати - класно. Всім Рекомендую
А про усе що було, я більше не шкодую
Ні про невдачі, ні про успіхи. Скажу більше
Я тут і зараз, і це найголовніше
Я була ворогом собі, але стала другом
Моє серце чисте, в ньому немає туги
Не тому, що я забула чи розлюбила
Я просто прийняла і відпустила