Анна Трінчер - Півонії

(Аа, є)
(Давай)
(Давай)

Я той спогад, що не забудеться
Я той шрам, що не загоїться
Я, як тінь — її не торкнутися
Не забудеш ніколи риси мого лиця

Я той спогад, що не забудеться
Я та мрія, що не може здійснитися
Я, як фільм, що в голові крутиться
Я та ціль, за яку треба битися

І ми знов в агонії
На підлозі півонії
Віддалися бажанню
І зливаємось в симфонію

Знов в агонії
На підлозі півонії
Віддалися бажанню
І зливаємось в симфонію

(Давай)
(Давай)
(Давай)
(Давай)
(Давай)
(Ммммммм)
(Давай)
(Ммммммм)
(Давай)
(Давай)
(Давай)
(Давай)
(Ммммммм)
(Давай)
(Давай)
(Ммммммм)

Я той секрет, що від тебе приховують
Я ті очі, що в себе закохують
Я та загадка, що зводить з розуму
Я той вибір, що змінює твоє життя

Я той секрет, що від тебе приховують
Той урок, який точно засвоюють
Я та думка, що не дає спокою
Я та сама ніч, що тебе не відпуска

Аа-аа

І ми знов в агонії
На підлозі півонії
Віддалися бажанню
І зливаємось в симфонію

Знов в агонії
На підлозі півонії
Віддалися бажанню
І зливаємось в симфонію

(Давай)
Весь текст Закрити