Руслана - Коломийка

Ой, кувала зозулечка та й мене забула,
А мого кохання нічка взяла та й минула.
Гей-гей!
Ой, кувала зозулечка та й казала ку-ку!
Не питай мене даремно, а бери за руку.
Не питай мя, леґінечку, чом така сумна я.
Ой, кувала зозулечка,
Покохала, заблукала,
Ге-е-ей, серце моє.
Закохаєшся, шигі-ригі-дана,
Не сховаєшся – я твоя кохана.
Не питай мене, шигі-ригі-дана,
Чи любов мине, шигі-ригі! Гей! Гей!
Ой, кувала зозулечка.
Ой, кувала та й співала.
Збудила моє сердечко.
Ой, кувала зозулечка та й кувати буде.
Гей! Кохала леґінечка, повік не забуду.
А як зійшов місяць ясний, сонця не чекала.
Покохала, заблукала.
Нам кохання було мало,
Ге-е-ей, серце моє.
Закохаєшся, шигі-ригі-дана,
Не сховаєшся – я твоя кохана.
Не питай мене, шигі-ригі-дана,
Чи любов мине, шигі-ригі! Гей! Гей!
Ой, кувала зозулечка.
Ой, кувала та й співала.
Нам кохання було мало.
Ой, кувала зозулечка, правду говорила
Нам на біду кохання є,
А як сонце вітер збудить, понесе на крилах,
Збудиться серце моє.
Закохаєшся, шигі-ригі-дана,
Не сховаєшся – я твоя кохана.
Не питай мене, шигі-ригі-дана,
Чи любов мине, шигі-ригі! Гей! Гей!
Ой, кувала зозулечка.
Шигі-ригі-дана!
Збудила моє сердечко.
Шигі-ригі-дана!
Ой, кувала та й співала.
Шигі-ригі-дана!
Нам кохання було мало,
Шигі-ригі! Гей! Гей! Весь текст Закрити