Klavdia Petrivna - Монашки

А я в монашки сміливо так піду,
Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю
І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,
Просто далі в дорогу сама

У залі мовчання і старі портрети,
Кришталі і багато вина
Все пішло не за моїм сюжетом,
В метушні танцюю одна

Написала у серці тебе олівцем,
Щоб легко було стерти
Любов засинає день за днем,
Я боюсь живою померти

А я в монашки сміливо так піду,
Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю
І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,
Просто далі в дорогу сама

Сльози, як дощ для моїх внутрішніх квітів,
Кінець то не смерть, а старт
Оголила душу тепер би вдіти,
Зник мій потяг і стих азарт

Сховатися б з сестрами десь далеко,
Відніс би вітер, як лелеку
Я закопала сумнів, заховала страх,
Лишусь відлунням на твоїх вустах

Зівʼяли ромашки в моєму саду,
Піду я в монашки себе знайду

А я в монашки сміливо так піду,
Набридло все казав, що хочеш вже сімʼю
І я не вірю вже словам твоїм, я не вірю і не буду,
Просто далі в дорогу сама
Весь текст Закрити