Antytila - Люди як кораблі

Я не твій брат, ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені, хто
І в чому є винен на нашій землі
Люди — як кораблі

Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода, а!
Глибока і темна до самого дна
До самого, самого дна

На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема, а!
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла

Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води, ей!
Постати героями тої війни
Дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш океан знає більше, ніж ми
Секрети всі у нього на дні, ей!
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди — як кораблі

Гордо пливем, і не вірить ніхто
Що ним зацікавилось зло, о!
І серед вітрів ми не чуєм щурів
Які прогризають нам дно
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів
Весь текст Закрити