Артем Лоик - Патріотизм

Це, напевне, моя карма, мама,
ріже горло — як у сина Авраама…
Бо тут
скільки літ не вистача керма нам,
волю розміняли й розтягнули по карманах!
Чи то по кишенях, неясно поки черні,
ми дурні, йдемо в окопи тут, допоки вченим
людям в раді знову похуй! Я був доти чемним,
доки не догнав, що слово, як перо печерним
людям їм потрібно… Тому на Олімпі не помітно,
як тавро пече нам, тож на широку сцену
Дон Кіхотів із піхоти — не пропустять!
В шоу-бізнес через постіль? Але Прокруста!
Всі однакові, підігнані…
Залишається струна, але з-під ніг мені…
«Лоік не ДТЕК, світло та не те,
зашифруєш знову текст, ніби «Енігма»» — ні.
Дуже просто: колосся вдосталь,
ось — два куплети, як хлібний тостер,
вже готові, — але для мозку!
Я насправді народився, як помер для «Москов»!
Приспів:
Це патріотизм! Не чекати вдома манни,
а піти на тиск! Не змінити мене, мама,
не партійний лис, що одягається у популізм і плюаризм,
і примітивним лозунгом зове патріотизм
— це робота твого духу, ніби спіритизм!
Це піхота однодумців, люди спільних рис!
І де настільний лист, і династійний спис,
які спроможні надихнути на патріотизм!
Куплет 2:
Це напевне моя карма, тато…
Знову бісер, а точніше Божий дар, метати…
Але краще за «соловйових» курок крилатих,
як Сорока у ГУЛАГу вічний строк мотати!
І підняти, та не в руки гирі,
а повстання у засланні, як у Кенгирі!
Ми мішені в тирі, лиш не стій на місці!
Комусь мало океану, комусь вдосталь миски…
Комусь руки у кайдани, а комусь в намисто!
Та, як часто, в нас під небесами це одне й те ж саме,
тому вимикайте понт і вмикайте мізки!
Патріотизм — це не крик під віскі!
Патріотизм — це не прапор, не мрія
в перемогу, що поверне нам Христос і Марія,
не на фесті істерія маси, власне ті я
ідеї похоронив, бо патріотизм — це дія!
Приспів:
Це патріотизм! Не тоді, коли з гербами
рота із валіз, а коли земля з горбами…
Там, де нігіліст навіть розуміє задля чого в небо ліз
кожен воїн, поки дехто не злізає з крісел…
Де тенета скрізь і там, де пекла крізь
іде спільнота фріменів, які тримають кріс!
Де із віршів — Стус, а із Стуса — ти з
його прикладом і вірою в патріотизм!
Куплет 3:
В цьому світі мав би Босх писати…
В цьому світі мав би Бог спасати…
Та, напевне, диявол вирішив борг списати
з кожного земного Ботхісатви…
Тому всі вони одягнені в бронежилети,
намагаються відкачати добро неживе те…
Під ребром ножеве там від руки кожного в кого
ще не здатна щелепа говорити українською,
та вдосталь ще репу! Поки болото місимо:
боєздатний, бо я здатний на критичне мислення!
Де Донцов іде до Шевельова в гості
і Грушевського вирівнює лише Міхновським!
Сенс ніколи не зміню на сіно
в голові і це моє спасіння залишаю сину,
хай сміється з мого заримованого голосіння
смерть із чорними зубами кавунового насіння…
Знову лірика виходить, я не проти,
з катакомби серця, наче воїн із окопу…
І під прицілами вже завтра буде вами скошена,
я казав, що буде два куплети, перепрошую…
Приспів:
Це патріотизм! Що мобілізують кулі
в націоналізм! Це де ворог на півкулі,
а ми б’ємось із ним на кожному на кроці,
бо у нас лишились вдома наші діти на уроці!
Це патріотизм! Я повторюю навмисно!
Там де бились ми й любили, наша вулиця і місто!
Нехай орки тиснуть, та всі трони тріснуть,
Бо з народження заражені патріотизмом! Весь текст Закрити